Чи пробуджує вальдорфська педагогіка наукову цікавість?

Наші середні класи (6-8) отримали можливість обрати факультативне заняття у п'ятницю після обіду. Багато з таких занять проводять члени нашої батьківської спільноти.

Одним із варіантів під час осінньої чверті цього року є «Морська екологія». Доктор Джой Лапсерітіс, науковець і член нашої батьківської спільноти, шляхом експериментів та спостережень познайомила учнів зі стосунками організмів з морським середовищем. Протягом п'яти тижнів цей клас займався тим, що ставив питання та спостерігав різноманітні організми: молюсків, мечехвостів та морських ссавців. Ці організми стали точками входу для обговорення класифікації тварин, прибережних та відкритих океанських екосистем, життєвих циклів та харчових ланцюгів, а також взаємовплив розвитку людства та місцевих естуаріїв.

Під час останнього заняття учні брали участь у лабораторній роботі з солоністю. Солоність позначається на глибинних течіях, які впливають на все в океані, від водоростей до китів та підводних човнів. Учні експериментували з тим, як вода різної солоності (позначена барвником) розділяється в залежності від щільності. Вони також говорили про важливість балансу води та солі для організмів, що живуть в океані.

Експерименти, подібні до цього, випробовують учнівську спостережливість — важливу складову критичного мислення. Після участі у такому занятті учнів часто просять намалювати ілюстрації, що супроводжуватимуть текст, написаний ними у зошитах з головних уроків, які вони створюють. Вони мають час поміркувати й зробити припущення щодо результатів експерименту.

Доктор Лапсерітіс була вражена цікавістю та творчим підходом, які проявили учні вальдорфської школи під час уроку у лабораторній роботі з солоністю. Вона проводила цей експеримент під час інших просвітницьких уроків у школі, де ці учні дуже переймалися точним дотриманням процедури і тим, щоб знайти «правильні» відповіді, чи побачити точно такий самий результат, як і всі інші у класі. Учні середніх класів вальдорфської школи демонстрували також гідну наслідування наукову цікавість, що виражалася у варіабельності результатів у різних дітей, та займалися дослідженнями за межами вимог протоколу. Вони вільно експериментували з найпростішими лабораторними матеріалами — зразками води з різною концентрацією солі — і зробили свої власні відкриття.

Учні порівнювали свої результати, обговорювали те, що відрізнялося і чому, а потім створили нові протоколи для подальшого вивчення.

«Посеред заняття я усвідомила, що нервувала, чи піде експеримент так, як я запланувала, — зізналася доктор Лапсерітіс. — Але потім зрозуміла, що учні роблять саме те, що повинен був би робити вчений: вони прийняли результати, які спостерігали, згенерували гіпотези, щоб пояснити ці результати, а потім придумали нові питання, нові експерименти! Хоча я створювала цей факультатив, щоб зосередити увагу на процесі й спостереженні та на тому, щоб навчитися ставити запитання, а не знаходити відповіді, учні вже вміли це робити і багато чому мене навчили!»