Дітям важко тримати в руці олівець через надмірне використання цифрових пристроїв, стверджують лікарі

Чимдалі дітям стає важче тримати в руках ручки та олівці через надмірне використання цифрових пристроїв, застерігають педіатри.

Надмірне використання сенсорних телефонів та планшетів перешкоджає розвитку м'язів дитячих пальців, достатньому для того, щоб правильно тримати олівець, стверджують лікарі.

«Сучасні діти приходять до школи не з тією силою і спритністю, як 10 років тому, — каже Селлі Пейн, завідувачка педіатричним відділенням з Heart of England foundation NHS Trust. — Дітям, які приходять до школи, дають олівці, але все частіше вони не в змозі тримати їх, тому що не мають базових навичок руху для цього.

Щоб мати змогу вхопити олівець і рухати ним, дитині потрібен суворий контроль за дрібною моторикою її пальців. Їй необхідно мати багато можливостей, щоб розвинути цю навичку».

Пейн каже, що характер гри змінився: «Легше дати дитині iPad, ніж заохочувати її до гри, яка сприяє розвитку м'язів, як, наприклад, гра з конструктором, виготовлення аплікацій або тягання іграшок чи ігри з мотузкою. Через це у дитини не розвиваються базові навички, необхідні для захоплення та утримання олівця».

Шестирічний Патрік щотижня протягом 6 місяців відвідує заняття з професійним лікарем, щоб розвинути необхідну міць у своєму вказівному пальці й тримати олівець у правильному положенні триноги.

Його мати, Лора, звинувачує себе: «Згадуючи минуле, я розумію, що давала Патрикові цифрові пристрої настільки часто, що вони повністю замінили йому традиційні іграшки. Коли він пішов до школи, мене викликали туди, щоб висловити деяке занепокоєння з приводу того, що він тримає олівець як печерні люди тримали палиці. Патрік не міг тримати олівець інакше і тому не міг навчитись писати, бо не міг рухати олівцем з необхідною точністю.

Заняття з лікарем дуже допомогли, і я стала дійсно суворо обмежувати йому доступ до цифрових пристроїв вдома, — говорить вона. — Думаю, педагоги виявили проблему сина достатньо рано, тому вона ще не встигла йому сильно нашкодити».

Меліса Пранті, професійний педіатр, яка спеціалізується на проблемах з письмом у дітей, занепокоєна тим, що все більше дітей навчаться писати пізно — через надмірне використання цифрових пристроїв.

«Проблема полягає в тому, що в кожної дитини навички письма розвиваються дуже індивідуально, — каже Пранті, заступниця голови Національної Асоціації письма, яка очолює клініку досліджень при Університеті Брунеля у Лондоні й досліджує базові навички дітей, з письмом включно. — Без дослідження є ризик зробити занадто багато припущень, чому дитина не може писати в очікуваному віці, і не втрутитись, коли причина цього пов'язана із використанням цифрових пристроїв».

Але Барбі Кларк, дитячий психотерапевт і засновниця дослідної агенції Family Kids and Youth, зазначила, що навіть дитячі садочки чітко усвідомлюють, що ця проблема є, і, за її словами, породжена надмірним використанням цифрових пристроїв дітьми вдома.

«Ми відвідуємо багато шкіл і ще не бачили жодної, яка б у своїй методиці використовувала тільки цифрові пристрої і зовсім не використовувала олівці нарівні з планшетами та iPad, — стверджує вона. — Навіть дитячі садочки, в яких ми були і які використовують у своєму навчання цифрові пристрої, визнають, що не все навчання має бути побудоване тільки навколо них.

Попри те, що навчальна програма для молодших класів має щорічні цілі з вдосконалення навичок письма, деякі початкові школи опановують письмо по-різному — з використанням планшетів на рівні з олівцями».

Карін Бішоп, помічник директора у Royal College з підготовки професійних лікарів, також згодна з цим: «Беззаперечно, цифрові технології змінили світ, у якому ростуть наш діти, — каже вона. — Поряд із позитивними моментами, пов'язаними з цифровими технологіями, з'являється усе більше свідчень про більш сидячий спосіб життя та популярність віртуального соціального спілкування, позаяк діти проводять більше часу в інтернеті, сидячи у приміщеннях, і менше часу фізично беручи участь у активній діяльності».