Пізнай самого себе – промовляє до нас дельфійська максима. Що означають ці слова для дитини? Який навчальний матеріал обирає вчитель, щоб учні пізнали себе, світ і знайшли своє місце у ньому?
Центральною епохою 4 класу є тема «Людина і тварини». Ця тема занурює учнів у дослідження людини: опис тілесності, особливих вмінь і талантів людини, що її вирізняють між усім живим. Діти самі називають: вміння стояти і ходити прямо (вертикально), мовлення. Особливе місце в описі посідають руки: людина ними творить, піклується, втішає.
Потім із дітьми ми знайомимося із тваринами, які дуже вирізняються добре розвиненою односторонністю: каракатиця, восьминіг, риба, дощовий черв'як та павук. Діти помічають, як у цих тварин розвинена одна тілесна особливість. Ми з учнями граємо у різні ігри, що відтворюють рухи і поведінку цих тварин. Потім вони описують свій досвід і розмірковують: як це – бути у такій односторонності?
Наступне наше знайомство – із тваринами, які мають яскраві прояви у своїй природі – характери. Я розказую їм про Орла, який парить у сяйві повітряних потоків, так високо, що може здатися, ніби його зовсім не турбують земні справи. Але це омана! Орел вже давно має мету – здобич – і щойно він готовий, пікірує до землі, хапає кігтями своє жертву і знову здіймається у небо.
Я описую Лева, котрий спить до 20 годин на добу і, якщо він ситий, не звертає увагу на тварин поряд. У погляді його – відсутність інтересу до довкілля та занурення у свій внутрішній світ. Однак варто йому відчути голод – і його поведінка змінюється. Прайд виходить на блискавичне полювання: швидкий біг, шалене серцебиття – і здобич належить левам. Вгамувавши голод, лев знову занурюється у дрімоту.
А потім я розповідаю про Корову, яка 20 годин на добу знаходиться у процесі травлення. Без поспіху, спокійно, із мрійливим поглядом корова зриває й пережовує траву. Від корови парує волога і тепло. Вона жертвує своє молоко людині.
Після детального опису цих тварин діти обговорюють якості їхнього характеру: гострий зір, концентрація, зібраність орла; полярність настроїв лева, його симпатії-антипатії; спокійна вдумливість корови, зосередженість на внутрішніх процесах. Тоді я прошу їх порівняти їхні власні якості із якостями цих тварин. Так діти приходять до об'єктивного опису своєї вдачі, того, до чого у них є більша схильність. Це завжди дивує – як точно вони помічають свої особливості, як добре можуть себе описати.
Потім я розповідаю історії про різних тварин і діти отримують завдання: підготувати письмову та усну доповідь про улюблену тваринку. Учні радіють, що весь клас буде слухати їхні історії, дивитися малюнки і ставити запитання. Це чудова нагода бути у центрі уваги всього класу і почути відгук про свою роботу.
А потім фінальна розмова про людину і тварину. Діти роблять власне відкриття, що тварина є вузькоспеціалізованою. Що вона має неймовірний слух чи нюх, чи зір, чи ехолот, швидкість, силу… Це захоплює дітей – і виникає питання: а як же людина? І тоді обов'язково хтось із дітей каже, що у людини є вільні думки, хоробре, добре серце, міцні ноги, якими можна обійти весь світ, і добра воля, що живе у діяльних руках.
У цьому і є Людина!
Крила
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і довір'я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!