Епоха Стародавньої Греції показує, що людина раптом починає пізнавати саму себе як досконалість. Культ тіла, що панував у той час, досить співзвучний віку дітей 5-го класу, які є на фізичному рівні дуже пропорційні й мають досконалу будову тіла. Протягом року школярі вправляються в олімпійському п'ятиборстві, готуючись до олімпіади. Учнів найбільше вражають теми: спартанське виховання, олімпійські ігри, греко-перські війни, будівництво архітектурних перлин, грецький театр як школа (наприкінці епохи готуються спектаклі за сюжетами міфів Давньої Греції), життєвий шлях та походи Олександра Македонського.
На відміну від єгипетської культури, де людина почувалася дуже малою і незначною у порівнянні з фараоном, який лише сам міг спілкуватися з богом, що передавав йому закони, грецька культура показує, наскільки боги є відкритими у спілкуванні з людьми. Саме тут зароджується демократія.
Викладання історії не варто зводити до оцінювання добре це чи погано, а швидше розглядати через призму – справедливо чи несправедливо. А також намагатися подавати образи персоналій не в чорно-білій дуальності, що виразно простежується в казках і міфах, а так, щоб особистість постала перед дітьми в усій своїй багатогранності. Адже в учнів має виникнути розуміння відмінностей між міфічними переказами й історичними джерелами, підкріпленими археологічними знахідками.
Увесь рік вивчення давніх культур варто супроводжувати малюванням карт давніх цивілізацій, ліпленням рельєфів, постановкою індійських та грецьких танців, спектаклів, а також рецитацією уривків давніх текстів. Усе це образне викладання історії зумовлює повне занурення в культуру давніх народів, створення відповідної атмосфери, а також формує толерантне ставлення до розмаїтості культурного простору.